О. Блок
Дівчина співала в церковнім хорі
Про всіх заморених в чужім краю,
Про всі кораблі, що вийшли в море,
Про всіх, що забули радість свою.
Співав її голос, летів щодуху,
І промінь сяяв на білім плечі,
І кожен з мороку дививсь і слухав,
Як біле плаття співало вночі.
І всім здавалось, що радість буде,
Що в тихій затоці всі кораблі,
Що на чужині заморені люди
Там світле життя обрали собі.
І голос солодкий, промінь- світіння,
Та високо біля Царських Воріт,
Причетна до Таїн, - плаче дитина
Про те, що ніхто не прийде повік.
Серпень 1905
***
А. Блок
Девушка пела в церковном хоре
О всех усталых в чужом краю,
О всех кораблях, ушедших в море,
О всех, забывших радость свою.
Так пел ее голос, летящий в купол,
И луч сиял на белом плече,
И каждый из мрака смотрел и слушал,
Как белое платье пело в луче.
И всем казалось, что радость будет,
Что в тихой заводи все корабли,
Что на чужбине усталые люди
Светлую жизнь себе обрели.
И голос был сладок, и луч был тонок,
И только высоко у Царских Врат,
Причастный Тайнам, - плакал ребенок
О том, что никто не придет назад.
Август 1905
