Вона приходить до нього вночі,
Добре знає, де він ховає ключі
І кожне з своїх попередніх життів,
Спробуй вичитати чоловіка лише
По його обличчю,
І по травмах в його хребті.
Навіть якщо ріки течуть невідомо куди –
Можна рухатися вздовж берегів,
Обходити пастки, змінювати маршрут,
Навіть по смерті я відчуваю,
Як у тобі болить
Неперегоріла любов,
І як б’ється об теплість твоїх грудей
Серця дзвінкий парашут.
Тому приходь, приходь до мене вночі,
Я кожної ночі залишаю на місці ключі,
Я кожної ночі чекатиму твоїх слів,
Говори першою,
Бо тільки Господь, який тебе сотворив,
Знає про справжню ніжність,
З якої витканий твій живіт:
Пагону й стебел,
Вологості й снігу,
У кожній любові завжди заховано
Пекло
Окремо для жінки,
І вдвічі для чоловіка.
Срібна риба сниться тобі все частіше,
Чорне сонце ззовні нагадує місяць,
Тільки вночі, коли він залишає
Тебе абсолютно без кисню,
Спробуй вичитати його обличчю,
Свого єдиного чоловіка.
