Bonsoir, принце! Прекрасний… Чарівний…
Я знаю, що почерк мій трохи кривий.
І стиль мій манірний. Доволі сумнівний.
Ох, як же боюся порожніх надій…
Цей лист – точно дивний, та Ви будьте милі
Про сльози та плями не думайте, втім
Слова тут сміливі, напевно, безсиллі.
Пробачте за щирість нездійснених мрій.
В голові хаос. Так важко почати.
Від Вашого імені голос тремтить.
В безмежжі пірнати… Ви маєте знати
Про те, що у Ваших очах є блакить.
Вона така синя. І ніжна, мов з неба
Узята прямісінько просто для Вас.
В ній радість липнева – твоя королева.
Вона показалась колись лише раз…
Мені так здавалось, що світить назавжди
Для мене промінчик тепла й простоти.
Та радість злітавши, примарою ставши,
Не скаже звичайного слова: «прости.
Прекрасна блакить… Повернися будь ласка.
Скасуй весь свій норов і силу хвилин.
Ба, знаю напевно, поразка – ця маска.
Та просто нестерпний увесь довгий плин.
Дякую)
