Читав мій внучок таку уже казку
Про діда, що звався Сива Борода
Що мав він багато чарівних
Красивих і мудрих жінок.
Та десь ті жінки пропадали
У замку високому тім
У пишних тих славних палатах
Й ніхто врятуватись не зміг.
Була в нього дивна кімната,
Яку він завжди закривав
Й нікому туди пробратись
Не можна ніколи було.
Та дивна з ним сталась подія,
Потрапила в замок чарівна красуня
Яка таки вміла пробратись
До тих потаємних кімнат.
А ось уже грізний володар
Того уже замку спішить
Та якось не можна красуні
Дверей тих нещасних закрить.
А Сива Борода уже каже:
Давай же мені всі ключі
Та з страху красуня не може
Ключі відірвати від рук.
Змогли в такій важкій хвилині
Сестриці брати помогти
Що скоро явившись у замок
Й сестрицю свою вберегли.
Який лицемір був лукавий
Цей грізний й жорстокий старий
Що мав уже бороду сиву,
А грізний сидів у ньому звір.
Цей звір був готовий убити,
Людину, яка назавжди
Йому своє серце віддала
Й надіялась миру, любові
Багато є зараз у світі
Таких же жорстоких людей,
Що знищити хочуть безбожно,
Близьких до їх роду людей.
Що жінку вони зневажають,
І мають її за слугу,
Що тільки себе лиш кохають,
І пишну бундючність лиху.
Тож хочеться всім тим бородам,
Які вже у старості літ,
Не можуть ніяк зрозуміти
Хто ворог у хаті, хто друг.
Сказати, що в хаті де ласка й довіра до всіх
Потрібно усім бути разом
Й служити в любові
Із кожним одним.
Усі там повинні буть рівні,
Ніхто не дав права знущань,
Потрібно лиш мати у серці
Великую милість й любов.
І звір цей лихий вас покине,
Не найде він місця в душі
Якщо там царює порядок
Й блаженство і щастя в Христі.
Один лиш Христос може в світі
Жорстоке це серце змінить,
Коли воно змучене бідне
До Господа Бога спішить.
Спіши, бо лукава людино,
Такий бо короткий твій вік
І що будеш сіяти в домі,
Той овочі такі збереш
А хто хоче плоду гнилого?
Усі ми чекаєм чудес
Шукаємо щастя й спокою
В земний неспокійний цей час.
Пора пробудитись 'бородам'
Й оглянутись трішки хоч взад,
А що я зробив для своїх усіх ближніх
І що я зберу в страшний час?
Тож сійте все зерно любові
Нехай воно зійде в серцях
Й покайтеся щиро ви Богу
І ближнім простіть в цей же час.
