Поки любов’ю серце у грудях окаймлене,
Поки не всі надії ще у житті збулись.
Не бійся, подивися на ті верхи зелені,
Що над горами вище ще тягнуться у вись.
Немов весняна злива збігали дні буремні,
Минули в суматосі в житті багато літ.
Тепер лиш розумієш що марно і даремно,
Ти намагався досі перевернути світ.
Поки в руках є сила і має думка крила,
Нехай тебе та сила ген на верхи знесе.
В житті те головне лиш що любе серцю й миле,
Крім того у житті є допоміжне лиш все.
Як до вершин зійдеш тих,і в вись душа зіпнеться,
Ще й збудеться усе так, як сам того хотів.
То серце із любов’ю уже не розминеться,
І світ не розпадеться на тисячу світів.
Підіймешся аж в вись ту, в ті світлі далі нові,
Аж там де переходить минуле в майбуття.
Побачиш світ в якому одна любов в основі,
Любов та, без якої не було б і життя.
2016р.
