Це дуже просто, зроби це.
Зроби від людяності крок.
Ти молода,
п'яна,
красива,
и запах дешевих цигарок
тебе рятує щоранку.
Сьогодні знову п'ятниця - "гульня"!
Трешся об спітнілих мужланів...
З перегаром, наче цуценя,
з масою "наполеонівських планів".
Твої губи не гріють поцілунки,
а чоловіки - це так, розвага.
У них у всіх голодні шлунки,
а у тебе - спрага...
Ти вийшла з нічного клубу,
спіткнулась, зламала каблуки.
Як кров запечена, помада,
рясниця далеко від щоки.
Це - зима, і ти зимуєш знову
на ногах, як дикий пес.
Це зима - всі згадують мову.
Ти згадуєш стрес.
Аж ось, у зимньому шипінні,
посеред нічних жахіть
віддався крик дитини,
що наче просить:
Не топчіть!
Ти оглянулась. Всюди пусто -
смітниК, безодня, темнота.
Знову плач і знову крики,
а у тебе сліпота.
Невже хтось викинув дитину?
Я не вірю, це брехня!
Але по крику не дитина -
там на звалищі маля.
Дівчина зірвалась з місця,
шлях тернистий, по снігу.
Ноги ріже. Кровоточить.
Глухо плаче на бігу.
Вона схопилась - серед бруду і кісток
лежало непримітне тіло
що кисню не брало ковток....
Мертве? Ні! Воно тремтіло...
Стоп. Я ставлю на паузу,
вона на руки взяла не квапливо
те дитя, чиюсь обузу,
що озиралося лякливо.
Страх - до кісток і глибше.
Тобі давно прописаний ремонт.
Ти хапаєш цю малу дитину,
і біжиш кудись удаль....
за горизонт.
