Нагорода Твоя - сльози радості мами,
і теплі обійми всіх рідних людей.
Десь здіймаються стяги, будуються храми,
а їм пелену, би, зірвати з очей.
Десь говоряться влучно купле-продані фрази,
- манекенні обличчя.З-під копірки тіла.
А їм-би,хоч раз, до батьків - без приказу.
А їм-би,хоч крихту, терпіння й добра.
Можливо,тоді б і палати спустіли,
й будинки чужих, комусь рідних, дітей.
Нагорода у тім, щоб серця не хворіли
тягарями, поранених Вами, людей.
я здогадався, з чиєї подачі – слід було цю ідею розкрити повніше
Ruzhena відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Я дуже Вам вдячна,що так вміло вселяєте в молодого автора любов до власної поезії і підтримуєте починання)Якби я була гірше вихована,мені б здалося, що Ви намагаєтеся лише критикувати)Слава Богу,з моїм вихованням все гаразд)Гарного Вам дня)Сподіваюся,якісь рядки торкнуться струн і вашої душі)
бо це неукраїнська фразеологія. так кажуть в росії, та й то віднедавна – не знаю відколи. припустиме "поранених кулями", а вашому вірші правильне "людей, що ви поранили". ті, до кого звертаєтеся, ранять самі, а не ( хтось ) ранить ними, ніби знаряддями вбивства
Ruzhena відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
А ось тут ви не піймали зміст мого вірша.Таки люди поранені людьми з подачі лукавого.Я людина віруюча,і бачу духовний підтекст у всьому,і коли ми робимо поганий поступок, хто нашіптує нам це на вушко? Мій вірш спрямований на те,аби трішки призадуматися.
Але я дуже рада,що ви витрачаєте свій дорогоцінний час на мою скромну поезію.
