Наша країна найкраща у світі,
Дарма що нас гноблять й ми зовсім розбиті,
Ми йдемо вперед, хоч і зовсім поволі,
Бо є незнищеним в нас прагнення волі.
Саме у нас найстрункіші тополі,
І найпрозоріші річки у горах.
Червона калина, дуби й осокори,
Й такі неосяжні й безмежні простори.
Ми є українці, ми любим природу,
І любим наш край й в найстрашнішу негоду
Ми знаємо завжди, що дощ ненадовго
Й радіти життю завжди є нагода.
Триматися разом і вірити будем,
Що знов буде спокій і мир в Україні.
Ми подвигів наших братів не забудем
І знов жити будем в єдиній країні!