Твір написаний у співавторстві з поетом Сергієм Сокольником
Самотній Лялькарю, ти- тут? Ти- там?
Ти вигадав День і створив ляльок...
Електросигнали- ген по дротах-
Біжать безупинно... Амінь!... Все ок!
Та тільки глянь!.. Щось пішло не так-
Світ прагне змін, а не коректив.
Списом Лонгіна нагрудний знак
Від них отримав, як сам хотів.
Ти множив хліби, ти по морю йшов,
Ти ніжно з хреста поглядав - униз,
(...бо кодове слово в цій грі - ЛЮБОВ,
Яким запускається механізм...)
І після того покинув все-
Творіння, творчість, весь задум свій
На плечі тих, хто найвищий сенс
Лише у догмі відчув твоїй.
Та тільки озвись!.. Щось пішло не так-
Зміліли моря у якийсь момент.
І догма твоя- лиш Формальний знак...
Аншлюзи... Аншлаг ...Аплодисменти!
І невмолимо усе не так...
І знову з ран цебеніє кров...
Десь вже будують новенький танк
З фальшиво- Єлейних молитов...
Безумні ж ляльки підпалили світ.
Всміхайсь, ЛялькАрю! Знімаєм: чі-із!
І куриться ладан... Смердить карбід...
Ти став ще самотнішим, ніж колись.
І навіть сам вже не скажеш ти
Нащо творити, що ти створив.
То пояснив би хоча б мотив...
Чи ти заснув? То спокійних снів...
...Забутий
Лялькарю,
Ти - там?
Ти -тут?
Ваше соавторство оказалось плодотворным.
Единственное, мне показалось, что слог тяжеловат, не льется, так сказать. Но в принципе, для соловьиного песнопения в поэзии существуют оды любви, пейзажные зарисовки. В Вашем случае, акцент поставлен на суть, и глубокая мысль не воспринимается серьезно в легкой форме. Поэтому за проделанную работу Вас остается только похвалить.