Блукаючи незнаними шляхами
В далеких та не ласкавих світах,
Я пам’ятав слова своєї мами:
«Немає щастя у чужих краях».
Воно лишилось там, де квітнуть вишні,
Де колоситься в полі житній сніп,
В гаях, де не тривожить постріл тиші,
В хатині, де печеться добрий хліб.
Я лину піснею на Україну,
Шляхом Чумацьким я до неї йду,
Чужі краї заради неї кинув,
Щоб розділити щастя чи біду.
В чужих краях спокуслива жар-птиця
І диковинні квіти та плоди,
Та ніде там, стомившися, напиться
Холодної джерельної води.
Там не шумлять по-справжньому тополі,
І сік березовий не той земля жене,
І не такий ласкавий вітер в полі,
І не моє дівча чека мене.
