Жінка – як жінка, жінка – як мати,
Жінка - як символ кохання й сім’ї.
Жінка надійна як крицеві лати
Жінка не трісне, як лід навесні.
Жінка, відомо, коня враз зупинить,
Жінка в палаючу хату ввійде.
Жінка пригорнеться, жінка прилине –
В серці мужчини слабинку знайде.
Жінка – як сонце всміхається зрання,
Жінка – як зіронька десь поміж хмар.
Жінка – це часом важке покарання,
Але частіше – омріяний дар.
Жінка мужчину завжди полонила,
Хоч діставалось їй часто в борні.
Жінка – титан, бо якщо полюбила,
Ладна горіти за це у вогні.
Жінку кохали, жінку і били.
Так відбувалося знову і знов.
Жінка завжди віднаходила сили,
Щоб не погасла на світі любов.
Так повелося, й до того ми звикли –
Жінка свій тягар терпляче несе.
Жінка – це мрії, що ніколи не згинуть.
Жінка – це все!
