Думки наші летять у небо...
І лиш те, що написано
На білому папері,
Можна проспівати у своїх піснях.
Все інше...
Наші мрії,
Те, що говорили,
Чи хотіли сказати,
Для когось
Просто слова.
Та для когось - це було життя.
Життя-
Яке ми витрачаємо на ці пусті слова.
Життя-
Коли ми ранимо
Людину словом, без ножа.
Все те, що ми говоримо
Ми забуваємо за мить.
А хтось запам'ятає,
А в когось серце заболить.
Цей твір я написала ще у 2012 році, коли навчалася в школі. На уроці англійської мови ми вивчали тему "професії". Кондратюк Наталія Олексіївна сказала такі слова: "музикант, це не професія, на фортепіано можна й мавпу навчити грати". Ці слова завжди тепер лунають у моїй голові, коли сідаю грати. Можливо така дитяча уразливість, але... Вчителі, будь ласка, ДУМАЙТЕ перед тим як щось говорити.
