У тiм краю де синь з небес стiкає,
Де кислий присмак недозрiлих слив,
Де яблунева вiхола розмаю,
Пташинного лiбретто перелив.
Там де душа настояна на травах,
Солодких пахощах сполоханих суниць,
Де зорi падають у копанки-купави
I мiсяць п"є з замрiяних криниць.
Де в лiс заходиш, наче в сповiдальню,
Очистить душу в крапельках роси,
Дубiв розлогих шати-спочивальнi
Незаймано-первiсноi краси,
Де мiсяць знову загляда в цеберце
Й бiляве те кохання юних лiт,
Яке назавжди залишило в серцi
Свiй найчистiший кришталевий слiд.
Весна-красна, ще молода чаклунка
Нап"ється з Шипота джерельної води,
Закоханих напоїть своiм трунком,
Та громом загуркоче молодим.
Де Батькiвщини нездоланна сила,
Де мати вчила стати на крило,
Стоїть втопаючи в садах Обжиле,
Мов з казки, зачароване село.
Кульбабки жовтi там обабiч стежки,
Руда чуприна сонця у вiкнi,
I пiни ромашковоi мережка
На росянистiй золотiй стернi.
У тiм селi- там батькiвська хатина
Де на порозi спить ледачий пес
I з кошенятком бавиться дитина,
З очима, що напилися небес.
Голубка моя, люба моя ненька,
Помолившись Боженьку уклiнно,
Говорила, ще менi маленькiй:
-Бережи ти вогнище родинне.
Пам"ятай свiй край, моя дитино,
Де спокiй пращурiв, живi джерела в полi,
Долина простелила скатертину
I одинокий дуб на видноколi.
Тут твоє корiння, твоя сила,
Тут твої пiснi i твiй полiт,
Я тебе як ягiдку ростила,
Звiдси ти полинеш в бiлий свiт...
-Матiнко моя , менi так важко
По рiллi життя свого брести,
Нiжна моя, люба моя пташко,
Ти мене з небес перехрести.
ID:
642015
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 07.02.2016 17:07:05
© дата внесення змiн: 07.02.2016 17:07:05
автор: Людмила Полiщук
Вкажіть причину вашої скарги
|
