Розірваний зошит і думи пусті,
Вже не повернути ті миті і дні,
Листи залишились – твої і мої,
На згадку про юні, квітучі роки.
Цвіла колись молодість, синім бузком,
І мріялось бути у парі разом,
В солодких цілунках розквітла любов,
В обіймах лісів, що брали в полон.
І ми прокидались, як квіти з птахами,
І йшли ми до хати своїми стежками,
А стежка суницею пахла і медом,
І молодість грала на вітрі під кленом.
Оттак і життя прилетіло у зрілість,
Даруючи діток у радість на милість,
А ти все стежену шукаєш до мене,
В квітучім колоссі сонного неба.
Щось думаєш,- про те, мені не знати,
Лиш тепла усмішка «Привіт» має сказати.
А я малюю сонце у степах,
А я малюю квіти біля хати,
І синій ряст, й бузок, й насичені
піони,
Ти пам`ятаєш, ці букети світанкові?
