Навпроти столик, море, зорі, ти.
Цікавість в погляді прикритому твоєму.
Я не байдужий. Музика наш міст.
Звабливістю розкутий тіла хист,
Що соком повнений мов яблуко Едему,
Кудись так манить спробувать піти.
Ти дивишся немов би у мій рух,
Що плине в серці, у судинах і по тілу.
Але не прямо, натяком хвилюєш.
Моє бажання ти природно суттю чуєш,
Твою я спрагу сам спокушую дозрілу,
Горять всі вищі почуття, палає дух.
У цій пожежі музика вода,
Що заливає все, у забуття своє відносить.
Нам розлива собою, думку освіжає.
Картину ночі перед очі проливає,
В якій уже не має місця слову досить,
А тільки – швидше, ще… вона гойда.
Що поєднало нас у вечір саме цей?
Твоя магічність жінки мій дарунок!
Моя жага прикрито-втілена, ігрива.
Ти розкриваєш мені скарб, така зваблива…
Коли війду я - стане в тілі порятунок,
Наповнить йОго, обіллє немов єлей.
За мить я підійду і ти озвешся,
Неначе так мов поміж нами нуль інтиму.
Немов би ти в собі нічого не відчула,
Коли торкався я тебе в думках, забула.
Та те що у собі я це нестиму,
Ти в музиці приймеш, мене торкнешся.
Музичний супровід нам стелиться під зорі,
У пристрасті так збудить і направить
Мої бажання у твої – штормить у РАю.
Мости за нами спалено, пізнаю
Що музика в повітрі – не та вабить,
А ця що явиться у поєднанні тіла морі.
(с)13.05.2014р
