Осінні зорі скупо сяють крізь туман,
Розсипавшись в напівзахмареному небі.
Нездійснені надії чи самообман?
Не бійся зазирнути прямо в себе.
Буває, восени тобі бракує слів,
Щоб відчинити двері підсвідомості.
Буває, що тобі також бракує снів,
Та завжди вистачає невагомості.
Буває, часом ти заплутуєшся в собі,
Не знаючи, чого тобі насправді треба.
Звертаєшся до Наймудрішої Особи,
Бо знаєш, що Йому найкраще видно з неба.
З мільярдів зір не загубилась досі жодна,
Бо кожну з них Творець на ім'я називає.
Коли на серці дощ і туга прохолодна,
Не забувай, що Він й про тебе пам'ятає.
Буває, восени розходяться шляхи,
Й тобі не вистачає розуміння.
Збираються ключами мрії, як птахи
У серці і чекають потепління.
Буває, восени ламаються надії
Та опадають з листям марні сподівання.
Хоча летять одна за одною події,
Та пролітає швидко твоє існування.
Буває восени бракує всім тепла,
І це ні крапельки не дивний стан.
Навчися сяяти й горіти, мов іскра -
Осінні зорі сяють навіть крізь туман.
