МОНОЛОГ ГАМЛЕТА
To be or not to be – пасьянси карт,
Чи гра на фарт? Дзеркал сценічних клітка.
Так стань, так повернись – перечити не варт.
Життя – вертеп, а ми – ляльки на нитках.
Тут кожному свій тан – чи гаєр ти, чи рекс?
Тут кожна мить життя – каприз репризи ролі.
Зіграв би краще я. Та, править цензор текст.
Тенета мізансцен, як в павутина долі.
Прийду домів, зітру з обличчя грим.
Прийду домів, на самоті спокою.
Я сам на свій сюжет, і режисер, і мім…
І граю сам себе, собі, перед собою.
В безгрим’ї рим. To be or not to be.
Вже дзвоник задзвонив, завіса шелестить.
To be – кажу на"біс" – чужих сонетів ямби…
Чужа одежа й грим чужим лицем лежить.
Так сам собі чужий виходжу я до рампи.
Під оплески, чи свист – де ті, хто заплатить –
Під оплески, чи свист, плюють в мене лузгою.
За хліб свій, і за хлів, все мушу я терпіть.
Коли прийду домів, чи стану сам собою?
Прийду домів, зітру з обличчя грим.
Прийду домів і самоти відмірю
Гірке на смак пиття. В безладді пантомім
Я граю сам себе. І сам собі не вірю.
Не вірю я собі зітерши й грим.
