Потроху гине наша Україна.
І з пам'яті стираються думки
Була колись для нас вона єдина,
А зараз, розділили нас мости
І гинуть наші з вами юнаки
Від кулі злого брата.
І всі кричать, що москалі:
"Вбивають нашого солдата"
Ми стали жорстокі, нелюдяні, злі
Добро не панує на нашій землі.
Людьми володіє страх і журба
І завтрашній день не віщує добра
Лють охопила наші серця
І помсти жадає наша душа.
Від нас відібрали все, що ми мали
І хочуть забрати наше життя.
Влада панує, а люди бідують
Мати старенька сидить і сумує
Діти покинули наші лани
Плаче старенька і у відчаї ми
Далеко від дому, з чужими людьми
Працюють, щоб вижити наші сини
Батьківський поріг покинули ми
Безсилі залишились наші батьки
У кожному дні шукаєм відраду,
І просимо ми, щоб дали нам пораду:
Як вижити в наші часи?
І жити спокійно, без злої війни?
Ми люди, не звірі!
У нас є душа
Хай зло не тривожить наші серця
І панує дружба до кінця!
