У судомах забився:
снилось: обстріл почався зненацька...
Інвалідний візок
вже реальністю буднів стає...
Він живий: повернувся
ізвідти, з АТО, з-під Донецька,
Є маленький синок,
і дружина коханая є...
Йому тридцять,
хтось життя дарував йому вдруге.
Операцій десяток:
- Це архангели чи лікарі?
Він таки повернувся -
і вперше молився до Бога,
І не вірив, завзятий,
що знову на грішній землі...
Рятували всім миром:
далекі й близькі, волонтери,
Незнайомі бабусі
ті згорьовані гривні несли...
Став для когось кумиром,
а для інших він - месник химерний
З тих, що кіборги звались
і за землю оцю полягли...
ВІН - ЖИВИЙ: ВЖЕ ВСТАЄ,
ОЖИВАЮТЬ ПРОСТРЕЛЕНІ НОГИ...
ВІН ЦІЛУЄ ДРУЖИНУ
І СИНА В САДОЧОК ВЕДЕ...
ТА ВРАЖА ІНТЕРНЕТ:
ЗНОВУ ГРОШІ ЗБИРАЮТЬ... ДЛЯ НЬОГО?!
ВІН ПІДКОШЕНИЙ ЗНОВУ,
БО НІЧОГО НЕ ЗНАЄ ПРО ЦЕ...
ЗАРОБИТЬ НА КРОВІ
ХТОСЬ ПОСМІВ, ВСЕПРОКЛЯТИЙ ІУДА...
ЗАРОБИТЬ НА ВІЙНІ,
НА ВДОВИНОМУ ГОРІ, НУЖДІ...
ЦЕ МОЖЛИВО У НАС?
ТО ЧОМУ Ж МИ ЗОВЕМОСЯ - ЛЮДИ?
ХТОСЬ "ЗА ДРУГІВ" ПОЛІГ.
НУ А ХТОСЬ РОЗЖИРІВ НА БІДІ...
На жаль, це так. Дякую за візит 
