У Неба просила я очі відвести,
Чогось не сприймати, прижмурити погляд...
Людське серце може усе перенести?
Сміятись, коли роздирає тривога?
У Неба просила забути про мене,
Коли помиляюсь, відходжу з орбіти...
Коли у душі щось нестерпно скажене
Заточує оскал, що хочеться вити!
У Неба молила послабить мотузки,
Применшити втрати і трохи напругу...
Ще поштовх - і спокій поб'ється на друзки,
Протрималась досі, це, мабуть, заслуга.
Багато чого я просила у Неба
В моменти, Коли до нестерпності важко...
А Небо питало - "Чого тобі треба?
Ти знаєш, є скільки таких-от невдашок?"