Моя Країна страждає роками,
Їм всім ні до чого скривавлені рани.
Вони бачуть у всьому тільки
наживу,
Їм наплювати на рідну дитину.
В моєї Матусі зникають сини,
Вони самі їх кидають до сатани.
Їм здався до дідька маленький
хлопчина,
Який через них тепер сиротина.
Моїй Батьківщині не треба руки,
Яка її кине у пастку біди.
Їй лише потрібно вернути синів,
Що пішли в небеса, кудись до
богів.
Держава моя потребує людини,
Яка скаже нападнику: "Геть з
України!"
Як скаже - так зробить на користь
людей,
І більше не буде у неньки смертей!
І скаже це все не політик
брехливий,
Що сумку дружині купив з
крокодилів.
Це мовить лиш справжня, надійна
людина,
Яка не бачить життя без України!
