Полиште мене
Далеко-далеко
Від ваших вагань.
Залиште мене
Близенько
Моїх міркувань.
Не треба волати
Про допомогу
Мені у вухо.
Не треба казати
Про перемогу,
Якої не було.
Навіщо рікою
Проливати горе
На моє плече.
Такою швидкою,
Що полишає гори
Й хутко мре.
Текла ріка горя –
Й не стало
За всіма сказаними словами.
Витекла до моря,
Що сіяло
Щасливими спогада́ми.
Море увібрало горе
Й знову
Усе, начебто, добре.
А в мені одні докори,
Бо безумовно
Ви програли перемогу.
То з якого дива знову
Сіпати
Іншу людину,
Якщо пуста розмова
Вигнати
Не змогла гади́ну?
Звільніть мене
Від слів,
Що не будуть подіями.
Усуньте мене
Зі шматків
Історії з надіями.
Полиште оцю особу
На пустому
Полі од ваших вагань.
Вона викинула хворобу
Від втоми
Безплідних переживань.
