Бабусю, пташечко, моя
Найкраща в світі і вродлива,
Ти моя казка чарівна,
Ти моя пісня серцю мила,
Тебе нема – та поруч Ти,
Хоч і пливуть роки квітучі,
Я щиро дякую Тобі,
За гарне сонячне дитинство,
І за любов, яка цвіте,
В моєму зраненому серці.
В білій хустинці, лиш на фото,
А так, завжди, тяжка робота,
Ще вдосвітку цілуєш, і підеш,
І любляче мене Ти обіймеш,
Колись, маленьку щебетуху,
Для Тебе «донечку» мазуху.
Я плачу, смуток щипа душу,
Переплітаючись із дивом,
Яка в дитинстві я щаслива,
Росла у барвах лісових,
Босою в рівчаках ходила,
Овіяна бджолярством віковим,
І все життя згадувать мило,
Як кожен вечір незрадливо,
Бабуся гладить довгі коси,
І мовить казку в дрімоті.
