Ось тобі вся твоя свобода!
Забирай, мій коханий котик,
стань нарешті уже дорослим,
заплітали на вечір коси
святкові зелені верби...
Неділя! тебе, завмерши,
чують сьогодні всі!
Навіть шепіт у цій весні чути здалеку,
тож, виходячи із парадного,
навіть у покаяння дощ
не бери із собою зонт,
все, що з нами було разом, -
залишається завжди справжнім,
на моєму лівім зап"ясті - черговий шрам,
зобов"язаний цим світам світанковим,
та міняти усе довкола
можеш навіть ти,
мій пухнастий котик!
В місто, вижате у пригодах,
в парки, поки сухі, холодні,
у біденний ранковий сум
занеси весну!
Зачудовані, унизу мерзнуть клени,
все заснуло, та поки темно,
Кошеня! будь собі обережним,
і частіше дзвони, напевне,
поки не розколовся світ
