Говорили про щось, пили терпке вино,
Про усе взагалі й про нічого…
Присмак прожитих літ ніби мало воно,
А в очах було трішки волого.
Голос твій повідав про минуле життя,
Про роки, що провела без мене.
Піднімалось до горла жалю почуття
І заходило сонце черлене…
День поволі згасав, дотлівав, як вогонь,
Тіні смутку вповзали в світлицю.
Нас обох видавало тремтіння долонь
І сліди були мокрі на лицях.
Ми згубили кохання у вирі часу
Розлетілися з парти шкільної.
Ти навіщо відрізала чудо-косу?
Більш ні в кого не було такої.
Лише очі й душа залишились такі ж,
В них себе юнаком знову бачу,
Бачу, як під дощем, бігли ми босоніж
І не думав, що я тебе втрачу.
Але доля для нас інший вибрала шлях,
Розійшлися дороги життєві.
Лиш з’являлася зрідка у маревах-снах,
Дарувала цілунки чуттєві.
Насправді ніколи тебе не цілував
І тепер це не смію зробити.
Я тебе до нестями тоді покохав,
І … продовжую досі любити.
20.10.2015 р.
Подивився друже, дійсно співзвучно! Всі ми родом з ЮНОСТІ,,,,
