Засяяло небо вогнями галактик,
Зійшов на обрій поводир,
І вкрили поля посивілі тумани,
Умили росою полин.
А я повертаюсь додому,
До хати я стежкою йду,
Обабіч дороги верби
Колишуть мою журбу.
Залишились там у полі,
Донецька земля гірка,
Потьоки братерської крові,
А з ними моя душа.
В‘ється дорога, в полі пшениця
Від вітру стелиться до ніг,
Десь в далечі відлуння приносить
Собачий гавкіт у воріт.
А я повертаюсь додому,
До хати я стежкою йду,
Зустрінь мене, Мамо, благаю,
В обійми твої впаду.
Струшу з себе пил дороги,
До хати б зайти, та я
Повернуся й прошепочу:
«Пробачте, що Вас нема…»
