Скажи мені, друже, чом пару шукаєш:
Чи хочеш любові, чи хочеш дітей,
Чи може підтримки для себе чекаєш?
Дивись, тьма розведених бродить людей.
Чи зможеш коханню віддатись довічно
Посеред хаосу буденних проблем,
Зів’ялу троянду підтримати ніжно
Опісля провалу омріяних схем?
Все ж побут заїсть, як хомут конячину,
Поблідлі з троянд упадуть пелюстки.
Чи зможеш тоді в ній вбачати любиму,
Не дивлячись вже на прожиті роки?
Мовчиш, хоч минулим втомився страждати,
У сумнівах стогне зболіла душа.
Не треба її без надії шукати,
Вона відгукнеться на поклик сама.
