Іди до мурашки, лінюху, поглянь на дороги її й помудрій…
(Приповісті 6:6)
Комашка, квітка, небо синє -
Творцем задуманий релакс.
Та хто ж, насправді, в тому винен,
Що "наше" діє проти нас?
Себе кохаємо в люстерці,
Роки марнуємо, не дні.
Набувши знань в невпиннім герці,
Розумні ми, але дурні.
Талдичим про життєвий рівень,
А щастя наше - за бортом.
Собі наставивши "шпаківень",
Над мертвим скніємо добром.
Блищить метал, спадають хутра,
Одвічні топчуться граблі...
Навчи мене, комашко мудра:
Чому радіти на землі?
07 серпня 2015 року
Є можливість подивитися першоджерело мого "прориву" емоцій: http://yarovitsyna.kiev.ua/load/novye_proizvedenija/lagidnij_virshik/2-1-0-670
Це вірш Тані Яровициної, вартий уваги, як і вся її творчість.
