Утратити вересень не дозволь.
То буде загибель. Нічим не покриєш.
То ніби ти сукню весільну шиєш…
І ель… випадково розхлюпуєш ель.
На біло-рожеві троянди в манжетах,
На піну воланів, на шовк почуттів…
Ячмінь чи полинь, чи мене ти хотів,
Я сукню дошила, коханий мій, де ти?
Знекровлену дужку, побачуть не всі,
А красним налитий, всі місяць полюють.
А він… Він зухвалий той, повнолунний,
Коктейлі змішає з уразливих снів.
Cп’ янівши , то потім згориш від стида,
А зараз він тілом твоїм володіє.
Відвернуті віра любов і надія.
Ти, вигнувши спину, виходиш на дах.