Подих осені все в золото вбирає,
Знову холод срібний ллють з небес зірки...
Як коштовності, осінні дні сприймаю,
Хоч, як скельця, мої сипляться роки...
Теплі днини, ген, із птаством відлітають,
І пливуть із смутком хмари дощові...
Як зажуру давню , осінь я сприймаю,
Яка тисне знов на точки больові...
У долоні жовте листячко впіймаю,
Увійду я в листопад, як в диво з див!..
Як мінорну пісню, осінь я сприймаю,
Бо чарівніших за ці - немає днів.
