Дощить, на дворі сумно так…
Але, моя душа літає!
Аеропорт. Вікно.
Летить літак, але тебе вже, не побачу!
Не має тебе поруч вже давно…
Вже три хвилини пролетіло,
А я стою біля вікна, в аеропорті…
І бачу небо що довічно плаче, наче в морзі.
Дощить, я бачу то вона, та взлітна смуга…
Ти полетів, але не має в небі літака,
Дощить, авжеж, це і не дивно!
Дощить, а небо сіре-сіре!
Можливо, просто, я була колись щаслива?!
Дощить, а я така сонлива…
Можливо, це був не літак, а сон?
Де небо було, так божевільно кривдне!