|
Місто застрягло в дощах, ,
потім знов посвітлішало,
і в вересневу тишу
я запускаю стяг,
де за туманом правда, сестра,
я ідеальних ні тут, ні там,
не нагуляв, нагулявшись.
Їх не було серед тих,
хто до болі крошив цей світ,
хто раоздавав ключі
від різних державних матриць,
з тими, хто брів в аббатство,
я їх ще не зустрів
блазні та музиканти
теж іще, сестро, ті,
купу-прекупу пристрастей,
напрямків, бісиків в голові,
панків та здібних масок
в світі купаються цім,
мов передосінні ожинні квіти,
в часі, що сам летить,
і напевно-то вже немарно_
ми в якусь хвилю справжні,
в осені ж цій колись
обсипемося, заусміхаємося морщинами,
мов пожовклі зоряні клени,
тільки б горіти зеленим,
тільки б мости берегти,
і любити справжніх,
в наших сталевих хребтатих горах смарагди,
майже добрались, довго ще, та побачиш,
тільки багато не говори,
ніч красить голоси в різнобарвні марви,
а смарагди світяться вдень і вночі
20.08.15 22:59
ID:
608191
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 20.09.2015 23:14:35
© дата внесення змiн: 20.09.2015 23:14:35
автор: mr_saintspirit
Вкажіть причину вашої скарги
|
