Великий народ України!
Виходь з летаргічного сну...
Волають моралі руїни
З собою почати війну.
Зламали калину у лузі...
«Давати» та «брати» - не гріх...
Забули, що ми, з вами, - друзі,
З майбутнім, єдиним в усіх.
Поснули в своїх «хатах з краю» -
На втіху новітнім панам...
Візьміться за руки. Благаю!
Окремо не вижити нам.
Не воїн, єдиний у полі,-
Кайдани сам не розірве...
Той гідний найкращої долі,
Хто щастям народу живе.
Якщо кожний з нас власне «соло»
Вкладе в спільний хор без вагань,
Тоді зникне замкнене коло
Невиправданих сподівань.
Перлину згадай в рідній мові:
Усе, “що посієш... - збереш”...
Якщо ти жадаєш любові -
Повинен любити без меж...
З сусідами горе ділити,
Відкинути заздрість і гнів,
Усмішкою сонце зустріти,
Добро засівати без слів.
У щастя сповити дитину,
Коханням омити серця,
Обожнювати Батьківщину
З народження і до кінця.
2012, м.Дніпропетровськ
