Війна – завжди біда:
Було так, буде й є,
Тоді й земля рида,
Бо жаль дитя своє.
І світ пополотнів,
І онімів сам Бог,
Як стрілись на путі
Ненависть і любов.
Як втрапили бійці
До пекла, в самий низ,
Картини дикі ці –
То сторінки війни.
Там свист снарядів, куль,
Вогонь і чорний дим,
Й чеченець, мов дикун,
Спустився теж туди.
Там стогін канонад
Все інше заглушив,
І б’ють не навпопад
В тих, хто добру служив,
В яких лиш автомат,
Обойма, теж одна,
І чоловічий мат,
Й любов, що всіх єдна.
І б’ються до кінця
Ці хлопці, як один,
Для кожного бійця
Святіш нема родин…
О небо! Дим прорви,
Врятуй таким життя,
Щоб поряд удови
Не плакало дитя.
Молитви матерів
Почуй і захисти,
На батьківський поріг
Ступить їх допусти!..
15.01.2015.
Ганна Верес
