- Чого ти хочеш?
- Припини безумство!
- Яке безумство? Ти про що, мала?
- Ти знаєш сам про що кажу я,
І не вдавай святого!
- У, яка лиха!!)))
Тоді, дозволь, тобі я нагадаю -
Красуне, ти сама сюди прийшла,
І от, чого ти хочеш, я питаю!?
- Я хочу, щоб скінчилася оця дурна війна!
- Війна? Цікаво! Нє, це точно щось цікаве!
Цього, признаюсь, трохи не чекав…
Ти думаєш, що я то можу?!
- Я це знаю!
Бо смерть і горе іпостасія лише твоя!
Ти володієш мороком й пітьмою,
Тобі належать зло, печаль і марнота,
Твій світ глибоко під землею,
Який для грішників є кара та тюрма!
- Ото ж бо і воно!! Ти правильно сказала -
Я можу лиш творить «лихі діла»!
- Пробач мені, та це не правда!
Бо ти караєш лиш тоді як є за кимсь страшна вина!
- Це точно!
Святих і праведних у мене тут немає -
Несе покару кожен за своє,
Але я зло, а ти ж, красуне, знаєш,
Що зло творити в змозі лише щось лихе!
- Ти справедливе зло, і в цьому вся різниця,
Безвинного собі ти точно не візьмеш,
Тому прийшла до тебе миру я просити!
- Ти думаєш безвинні там усі?
- Авжеж!
- Повір, покари без вини не буде!
І Доля тільки тих, кого потрібно забере!
- Але ж війна! І гинуть безневинні люди!
Солдати гинуть, кров червоная тече!
- Так, гинуть! Та то не є моя провина!
То знов Іуда править на землі,
Бо зараз в вашім світі продаються люди,
До того ж дешево, за «срібні» копійки!
- Спини це все! Прошу! Благаю!
- Я? Ти що! Проси того, хто на горі!
- Йому я вже молилася…
- І що?
- Не знаю…
Мовчить… і слова не сказав мені!
- Я б радий був прийти на допомогу,
Але війну оцю розпалював не я!
Це люди, ви призвели до оцього,
Покара за байдужість - лютая війна!
Це значить, що таке ви заслужили,
І по рахунку цьому треба заплатить!
Не жили ви правдиво й дружньо,
Ви намагалися себе і інших одурить.
На кожному із вас лежить провина
У тому що палає горе і війна!
Хто має – виживе, хто ні – загине,
Бо доля в кожного із вас своя!
- Страшні слова твої…
- Проте правдиві!
Тому даремно ти сюди прийшла,
Вертайсь назад, живи у мирі!
- Як жити в мирі, коли там біда?!
- Повір, великі і провладні,
Котрі вам стільки горя принесли,
У мене будуть тут «купатись й працювати» -
Горітимуть чудово у пекельному вогні!
Вони радіють зараз, я ж уже із них сміюся,
Бо їх життя для мене лише мить -
Вже казанок один для них нагрівся,
І вогнеще для них палає та горить!
- Прощай! Я йду, не згадуй мене лихом!
- Тримайсь, красуне, горе - не біда!
Лиш пам’ятай одне: ніщо не вічне,
Закінчиться колись і ця дурна війна!
19.07.2015
ID:
595863
Рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження: 25.07.2015 19:04:01
© дата внесення змiн: 25.07.2015 19:04:01
автор: Північна
Вкажіть причину вашої скарги
|
