На жаль! Не раз я бачив відблиски вогнів
Свічок на віках рідних домовин в журбі,
І йшов за служкою, що жезлом стугонів
По плитах храму в тихій траурній ходьбі!
Немов вузький укіс миттєвість наших днів,
Несемось ми на риф в тривозі і мольбі,
Щомиті хвиля рве нас в клекіт бурунів –
А ми паплюжимось в гордині і злобі!
Auguste Angellier
Vanités
Hélas ! combien de fois j'ai déjà vu le cierge
S'allumer tristement auprès d'un cher cercueil,
Et suivi l'huissier noir qui frappe de sa verge
Le pavé de l'église aux tentures de deuil !
Notre existence brève est une étroite berge,
Et nous des naufragés sur ce rebord d'écueil ;
À chaque instant, un flot en prend un qu'il submerge :
Et nous nous déchirons dans la haine et l'orgueil !
Глибоко, гарно.
