Я бігтиму, поки є сили.
Хто зна, чи далеко фінал…
Ми миру навчитись не вміли,
Палає пекельно вокзал.
Палають будинки, й угору
Здіймаються душі і дим.
Чи війни закінчаться скоро?
Чи вернеться вирваний Крим?
Я бігтиму, поки є правда
В руках, у серцях, в голосах.
Чи брат добиватиме брата?
Зашкалює на полюсах,
Зашкалюють біль і тривога.
Солдатські думки у пітьмі
До мами шукають дорогу,
І губляться в руській тюрмі.
Я бігтиму, тільки б чекали
Країна, дитина, Вона.
Праворуч і зліва – шакали,
А з неба донизу – стіна.
А знизу до неба – Надія:
Замучена, схудла, бліда,
Та кліпають стомлені вії,
Стікає щоками вода.
Я бігтиму, поки молитва
Не вижене ворога геть.
Я – Віра, я – виграна битва.
Я – церква, я – Бог, я – мечеть.
Чи війни закінчаться скоро?
Чи ще синьо-жовтий Донбас?
Солдат піднімається вгору
За мир, за країну, за нас.
і глибоко в серці жевріє надія, що з часом все буде добре...
