усе вже позаду ніби
звернули назад пішоходи
над містом погасли німби
уперлися ноги в дім -
під покришкою свободи
між стінами коридору
немає нікого більше,
лише поржавіле
він
вичерпує голос в тиші
у теміні міжкімнатній,
розвівши долоні ширше,
себе проштовхнув вперед
мізерно байдужі речі
похило стоять на місці
холонуть між пальців
звично
і де вони всі
тепер
хтось випустив птахів в небо,
повисли на чорних дротах
звернувши до вікон очі
невидимі
де вони
востаннє жили на плечах,
пекли до кісток - порожніх
усе вже позаду
ніби
вселилося у чорноти
16.06.15, Чернівці #дисонансне
