Ніхто не знав, що все оце почнеться,
Що завітає на поріг війна…
Що пострілами знову відгукнеться,
Що стільки забере життів вона…
Ніхто не знав, наскільки буде матір
Ночами плакати і сина ждать…
Ніхто не знав, що тисячі солдатів
Повинні будуть там життя віддать.
Ніхто не знав, що два народи братські
Війна зуміє роз’єднати вмить.
Народи, в чиїх жилах кров слов’янська
Ще з давнини завжди тече й кипить.
Ніхто не знав, що буде Україна
Від рук ворожих кожен день страждать.
Ніхто не знав, що кожная дитина
За батьком буде плакати й чекать…
Ніхто не знав, що він не повернеться…
Чи син додому не приїде знов.
Що татові дитина не всміхнеться.
Вже їх немає…є лише любов…
Ніхто не знав…а так воно і сталось..
Сталося те, чого боялись я і ти,
І два народи, що раніш “братами” звались,
Через війну вже зовсім не “брати”…
