Ти любиш, а я ні.
Чому мовчать, неначе дві струни,
Серця: мої - твої.
Тишиною оповиті, в умі.
Я люблю, а ти вже ні.
І не здобуть нам розуміння,
В цій от тишині,
Що далі...?
А далі тишу зміне забуття,
що любов: моя - твоя,
це двохстороння медаль життя,
яка шукає одна одну, навмання.
Куди іти і де шукать?
Тую любов, що розтоптали ми невпинно,
у серці де притулок нам здобуть...
Бо усвідомили, О Батьківщино,
що зрадили тебе - невинно!
