ДЖЕРЕЛО КУЛЬТУРИ
У кожного народу найдорожче є добро,
А в Україні – рідна українська мова.
У ній і радощі, й печаль народу, сміх і кров,
В ній ніжна музика і пахощі квіткові.
Гнучка, співуча, запашна – устала із колін,
Як огласила незалежність Україна.
В ній перли мудрості, скарб пам’яті тисячоліть,
Це – джерело культури нашої країни.
Вкраїнська мова – серце нації, мораль і честь,
Обличчя і характер, святощі народу,
Сучасного, минулого й майбутнього вінець,
Безцінний паросток духовної природи.
Державна мова на усіх історії стежках
Була свого народу скарбом незамінним,
І хто не знає українську, вчити уника,
Свою той душу прирікає на збідніння.
Хто зневажає мову, – зневажає і себе,
В нім психології господаря не жити,
А наймита, – і годі сподіватись, що прийде
Майбутнє краще, і добробут, і зажиток.
Вклонятись рідному порогові навчімось всі,
Державній материнській українській мові
І станьмо чуйними до болю і страждань усіх, –
Тоді не втратим нашу спадщину духовну.
12.09.2012 р.
