Ти заблукала у цій пустелі.
Ти загубила свою домівку.
Думко, ти стукаєш в чужі двері.
Думко, ти змішуєш вибухівки.
Думко, ти граєшся із торнадо,
Мовби із дзиґою та дитина.
Мила, прекрасна, в тобі є вада:
Всі катаклізми - твоя провина.
Всі аномалії, катастрофи,
Всі урагани, вітри, розрухи,
Всі не закінчені мною строфи -
Це твої форми химерні й рухи.
Мила, вертайся. В моїх кайданах
Ти доживатимеш свого віку,
Бо в тих місцинах іще незнаних
Враз роздеруть тебе звірі дикі.
