Я паду, і немає підвестися змоги,
Вже моя назавжди доспівана пісня.
Скільки дурниць, що звалили мене під ноги,
А ще скільки їх залишилось на після.
Все пропитано запахом пороху й поту,
Назад не вернути життя ні на капку.
І останню з минулого забрано квоту,
Останню назавжди поставлено крапку.
Я падаю ниць, тут не цвітуть дивоквіти,
До останку сточена моя свідомість.
Залишаю усе, вам ще жити й радіти,
Собі лиш себе позалишу натомість.
2015р.
