Він жив своїм життям,вона своїм
Були знайомі і на вулиці "Привіт"
Якось одного разу перед сном
Він увійшов тихенько в її світ
В поривах пристрасті вона забула про гріхи...
Він причаївся, і залишився надовго.
І не рахуючи якусь різницю чи роки
Вони літали в небі монотонно.
І незабаром зав'язалось щось своє,
Чого не пояснити нам обом словами.
Щось рідне, тепле й в одночас чуже,
Маленький світ заповнений думками..
Ми розуміли один одного з півслова
Та знали що дороги спільної нема
І все таки прийшла небажана розмова
Тож висновок:" Є дві дороги,не одна"
Усіх думок не вильєш на папір,
Бажань багато перетворюється в мрії
І з часом усвідомлюєш,життя-це вир
Лишаються лиш теплі спогади й надії.
