Кохання – що це? Гріх?
Чи Бога нагорода?
Це безтурботний сміх,
А чи прокляття роду?
Яке воно на смак:
Гірке, а чи солодке?
З деталями всіма,
Шкода, коли коротке.
Коли радіє світ
І серця два співають.
Притулишся до віт, –
Здається, оживають…
І блиск обох очей
Несила пояснити,
І небо їм рече
Стосунки ці зміцнити.
Тоді кохання – рай
Для неї і для нього,
Радіє навіть гай
З кохання неземного!
Коли ж серця мовчать.
Не кличуть до єднання,
Нема вогню в очах,
О ні, то – не кохання.
І присмак гіркоти
Наповнить щедро душу,
Як не хотів би ти,
Кохать себе не змушуй.
Не знайдено оков
Для вільного кохання,
Не встереже закон,
Як почуття зникає… 3.01.2013.
Ганна Верес
