Заплаче серце болючими сльозами,
Душа навік замовкне в гіркоті....
І не загоїш більше ніжними словами
Тих ран, що спричинились в самоті....
Ти не прийдеш тоді, як кликати я буду
І не зітреш сльозу, що обпіка лице.
Коли впаду об землю чорну з блуду
Ти не підійдеш і не обіймеш мене...
Коли благатиму проситиму, коханий,
Ти забери мене до себе й пригорни...
Я лиш почую голос твій жаданий:
«Що ж я пороблю – трошки потерпи»
Smeri4ka
