Не випитуйте у мене, мамо, чом
Посивілий я зі Сходу повернувся,
І чому тепер так довго перед сном
Зі сльозами до опівночі молюся.
Ваше серце, певно, вбили би жалі
Коли б взнали, як із друзями машину
Розірвало вмить на клаптики малі,
Спотворивши все у попіл, мов билину.
І вціліли лише біблії й хрести,
Із якими вони несли Слово Боже
Тим, хто в пеклі цім стоїть, щоб захистить
Український край від пазурів ворожих.
Як ридав і сповідав я юнака,
А у місті, що Дебальцеве зоветься,
Залишились його ноги і рука,
Але смерті ще схотілось його серця.
Я щоночі, мамо, молюся за тих,
Хто поліг там і хто спокій наш боронить,
Щоби гул війни на віки-вічні стих,
І нехай Господь Вкраїну охоронить.
26.3.2015.
