Безсонна ніч попереду,
Позаду тихий день.
І сонце впало в середу,
А середа в четвер.
Бездушні мрії-марення,
Щоденне каяття,
Залишилось у пам'яті
Чиєсь-моє буття.
У росах травах скошених
Шукала свої сни,
Ховала їх у пазухи
В комори до весни.
Збирала сонце-промені
І блискавиць вогонь,
Втікаючи від поглядів
Від дотиків долонь.
Спинити не наважилась
Хвилину а чи мить
Од віку що сотворено
Воістинно прожить.
І крила хоч загублені,
Та знайдені у снах
Думок сум'яття рубане
Відтворене в віршах...
По вінця вже наповнена
Грааль душі свята
Дитиною всміхається
Стареча самота.
У пошуках реальності
У вимірах часу́,
Надію надихаючи
Помножити Красу.