Кожна емоція нам для чогось потрібна.Потрібно вчитися пережити її,відчути і зробити правильний висновок.Чи перебувати в ній довгий проміжок часу,чи перейти як холодну річку і не стояти в ній,щоб не застудитись.
Неможливо весь час посміхатися і бути в гарному настрої.Носити посмішку як прикрасу,щоб справити позитивне враження на людей,з котрими ти спілкуєшся.Щоб вони не догадались,що у вас не все гаразд.Дурниці.Кожна людина справжня.Їй буває боляче,соромно,вона гнівається.
Кожна емоція має щось схоже з спеціями.Прикрашає смак страви і додає відмінність.Вона додається в страву в таких кількостях,щоб підкреслити її смак, а не зіпсувати.Якщо боляче,то потрібно плакати.Але не тиждень чи два.Потім посміхатись від цілунку сонця і дотику дощу.
В вік технічного прогресу і душевного регресу йде споживання штучної страви,на приготування якої майже не потрачено часу.Але їжа,наші вчинки і думки-це стан нашого здоров"я.
Колись спеції були поштовхом до подорожей.Тепер наша подорож-найближчий супермаркет до штучних спецій,які перекреслюють смак страви і здоров"я.
Прибираючи будинок чи кімнату ми намагаємось викинути непотріб.Зате в думках і душі носимо бруду стільки,що вистачить прибирати не один день.Так що з сьогоднішнього дня викидуємо всі образи,гнів,невдячність.Дякуємо Богу.Молимося.І посміхаємося!
Прикрашаємо себе здоров"ям,чистим одягом зі смаком,посмішкою з гарненькими зубами,доглянутими руками і ніжками.А прикраємо ялинку на Новий рік.Навіщо чіпляти на себе золоті чи стрібні прикраси?Це ніби носити на собі бірку,щоб підкреслити,скільки ми можемо заробити за рік.Хоча є винятки:сукня,високі підбори і червона доріжка...
Достойне зібрання законів для шляхетного українця! Мені в памку. 
