Крізь дні й роки іду до тих воріт,
Старанно душу й серце очищаю,
Щемить душа моя за білий світ,
А що робить мені із цим, не знаю.
Спокута за гріхи людські Христа,
Що постраждав і кинув смерті виклик,
Зове до світла. Істина проста,
На жаль, для багатьох безслідно зникла.
Як зрозумієм зміст пророчих слів,
То, може статись, буде надто пізно, –
Хто світло у душі підтримать не зумів,
Ввійти крізь двері ті не зможе, звісно.
Я крізь життя іду й несу свій хрест
Надії й віри до підніжжя храму.
Подяку Господу творю за честь
Молитися за люд увесь устами.
08. 03.2012 р.
